"Іншого шляху на волю я не бачу.-Тут Червоний був категоричним.-Якщо не вийде діяти стрімко - діятимемо за обставинами...підемо пішки. Тут, у цьому пеклі, я не лишуся. Треба-поповзу на свободу.
Слова його не видавалися мітинговими гаслами. Данило Червоний справді так думав, говорив спокійно, без надриву, навіть трошки соромлячись того, що доводиться озвучувати такі прекрасні потаємні думки".
Цитату із роману Андрія Кокотюхи "Червоний", яка найповніше розкрила суть твору, я знайшла аж наприкінці книги. Гадаю, що коли читаєш книгу, там має бути одне(а може і декілька місць), які миттєво дають зрозуміти - от воно, те, що ти винесеш для себе з цього твору, те, що доповнить загальну картину у підсвідомості. Така собі відправна точна у герменевтичному колі, тобто в оцих відносинах між читачем і текстом.
Телеведучий Андрій Куликов влучно підкреслив те, що у цьому романі А.Кокотюха дивує простотою розповіді. Оповідь справді проста, як і хвилюючий та легкий для розуміння сюжет. Щоправда на початку трохи заплутує те, від якої особи ведеться розповідь - чи то від Кокотюхи-журналіста, який у романі назвав себе Климом, чи таки від вигаданого автором героя оповіді Клима Рогозного, який подає записані своїм дядьком-журналістом спогади про славнозвісного бандерівського ватажка. Хоча такий конфуз виник скоріш за все через те, що книга читалась із відкладкладанням на певний час, і через це деякі деталі із памяті, мабуть, таки вислизали.Тому рекомендую прочитати "Червоного" за один-два вечори.
Крім того, зайвими є слова Вахтанга Кіпіані у передмові до книги, мовляв, Червоний - це вигаданий персонаж і ніякого "Остапа", командира летючої групи УПА Данила Червоного не існувало. Читачу-романтику такі слова трохи заважають відчути повноту і реальність описаного.
Загалом твір описами увязнення політичних вязнів СРСР асоціюється із "Садом гетсиманським" Івана Багряного, а опором вояків УПА радянським "псевдобандерівцям" чимось нагадує сьогоднішню ситуацію в Україні - реальна діяльність таких "псевдобандерівців" в українських селах відгукується сьогодні заявами вузьколобих або обдурених про фашистів-бендерівців. Тут згадується і документальне підтвердження того, що такі угрупування робили свої криваві розправи http://www.volynpost.com/walls/1398-spovid-kolyshnogo-psevdobanderivcya.
Про часи вояків УПА є багато спогадів,є і багато "темних плям",але Кокотюха через образ Червного(хоча й ідеалізований) зумів доступно пояснити їхнє ставлення до українців, які йшли на поступки радянській владі і до інших громадян СРСР, які розчарувалися у системі. Так, у таборі ГУЛАГу Червоний зізнається російському танкісту: "Я не зраджував своєї батьківщини", і розповідає, що всі люди мають рівні права, але ті, хто в Союзі це заперечує стають ворогами системи.
Вражає також і те, що усе описане автором основано на реальних подіях. Наприклад, за бандерівським ватажком довго ганялись підрозділи НКВД, але в кінці-кінців він потрапив у пастку - скільки раз це зустрічалось в історії- через жінку. В концентраційному таборі бандит-герой веде себе шляхетно і тримається осторонь усіх інших. Призвичаївшись і освоївшись, він зуміє підняти повстання і стати авторитетом для увязнених...Без зайвого пафосу і офіціозу "Червоний" передає атмосферу післявоєнних часів , а також дає зрозуміти, в якому становищі опинились українці, коли змушені були вибирати свою ідеологію.
Немає коментарів:
Дописати коментар